Як зберегти себе у стосунках, якщо ми абсолютно різні?

— А навіщо тоді зберігатися у цих стосунках?

— Нууу… Я звик, та й вона ніби вагається, чи розходитися.

— Щоб зберігатися у стосунках, потрібен простір між вами, наповнений спільними сенсами.

— У нас спільна квартира і троє дітей.

— Йдеться не лише про те, що вже є на цей момент, ніби у завершеній формі. Таке ставлення швидше призведе до з’ясування, хто більше вклав і хто «більше батько» чи «більше мати». Я про те, щоб помічати спільність у теперішньому: як твоє «я» і «я» партнерки зустрічаються, як відбувається знайомство знову і знову, як триває пізнавання одне одного як окремих людей, а не лише людей у контексті батьківства, дому, грошей тощо. Не суперництво в тому, хто кращий, а цікавість до того, якою є інша людина.

— Емммм… Але ж ти говориш про окремішність, поза нашими зобов’язаннями! А до цього говорив про спільність… Тобто нам потрібно мати і спільне, і окреме одночасно?

— Так!

— Але це означає, що нам, таким різним, доведеться домовлятися: у чому ми збігаємося, а в чому — ні, знаходити компромісні рішення, кожному мати свій особистий простір для розвитку індивідуальності й спільний простір для розвитку нашої близькості.

— Так!

— Але це складно. І не про все можна домовитися. Як бути там, де не виходить домовитися, де виникає злість і бажання пригнічувати?

— Там добре було б проживати «не виходить» таким, як воно є. У нас не виходить домовитися — це безпорадність. Проживайте безпорадність разом.

— Але як?! Я не хочу визнавати безпорадність, це слабкість!

— Так, безпорадність може переживатися як слабкість, але ти в ній не один, вас двоє — розділіть її.

— Думаю… Поки не можу зрозуміти, як це могло б бути у нас…

— Упевнений, що якось це може бути між вами. Безпорадність можна розділяти між собою, а можна не розділяти й уникати її. Безпорадність часто супроводжується відчуттям слабкості й суму. Коли виникає слабкість — добре відпочивати й набиратися сил, коли з’являється сум — сумувати.

— Тобто безпорадність — лише частина стосунків?

— Так. І її можна розділяти, а можна від неї тікати, але зрештою за будь-яке рішення доводиться платити.

— А ти знайомий із безпорадністю і з тим, як вона живе у близькості з іншою людиною?

Автор

Констянтин Карпан