Межовий розлад особистості (МРО) — терра інкогніта на карті психічних відхилень.
Діагноз, який визнали майже років 40 тому, але досі не поспішають ставити.
Його важко визначити через поєднання з іншими психічними захворюваннями.
Юнацький максималізм, чорно-біле мислення, дитина в тілі дорослого, гіперчутливість — для опису підійде мільярд визначень.
Але реальність страшніша за метафори:
медовий розлад — це збій в системі логічного сприйняття себе, а потім інших людей, своєї ролі в суспільстві, відносинах і життя в цілому.
Про який межі йде мова
Раніше припускали, що МРО — стан між патологією і нормою.
Насправді — між неврозом і психозом.
Клінічна психіатрія розглядає три рівні ураження психіки:
Невротичний — оборотні тимчасові стани;
Психопатичний — розлад особистості, аномалії характеру;
Психотичний — марення, галюцинації.
У сучасному підході виділяють додатковий проміжний рівень — межовий.
Цей стан триває занадто довго для неврозу, але і явних незворотних змін психіки, як в психотичних розладах, не відбувається.
Внутрішній світ людини з МРО
Людей довго вимотує почуття порожнечі.
Іноді його змінює тривога або імпульсивні спалахи злоби, а потім — каяття за свою неконтрольовану поведінку, самобичування і довгий депресивний епізод.
Поведінкові закономірності, що описують складні психологічні процеси в голові людини з МРО:
1. Емоційна вразливість
«Межові особистості страждають від свого роду емоційної гемофілії: у них відсутній механізм згортання, який утихомирював би припливи емоцій. Варто тільки вколоти тонку "шкіру" такої людини, як вона стече емоціями до смерті»
2. Самоінвалідація
Це коли люди ігнорують або не визнають власні емоційні реакції, думки та поведінку. А часом включають самодеструктивний психологічний захист: сильний сором, ненависть до себе, спрямований на себе гнів, суїцидальні нахили.
3. Постійна криза
Людина з МРО не знає, як це — жити в нормі. Їй здається, що стреси йдуть один за іншим, вона живе в постійному негативі, долає зриви і перешкоди. Це коло - спотворене тунельне мислення і знецінення власних досягнень – «підтверджують», що весь світ проти людини і виходу немає.
4. Сприйнята компетентність
Від людини з МРО часто чуєш: «Я не знаю, хто я, що мені подобається, як я ставлюся до світу та інших людей, які у мене пріоритети». Терапевти відзначають, що особистість таких пацієнтів майже неможливо розгледіти.
«Я-ніхто» - ця думка лякає людей з межовим розладом, і вони запозичують відповідні риси у оточення.
Людина з МРО несвідомо переймає чужі звички, спосіб життя, установки, щоб не здаватися самій собі порожньою або встановити з кимось контакт.
Наприклад, людина не цікавиться поезією, але в колі поетів може раптово загорітися ідеєю писати вірші, захопитися чужою творчістю, ділитися поверхневими знаннями про тему, в якій ще пару днів тому не розбиралася.