Диференціація, розрізнення, тонка чутливість. Всі ці слова означають здатність знаходити різницю там, де її, здавалося б, немає.
Це ті самі нотки чорносливу у вині (а з недавнього часу - ще й у каві), колір трохи недостиглої оливки і прокляті сибілянти в навушниках за 40 тисяч.
Розвиток цієї здатності є однією з найголовніших задач психотерапії. Розрізнення відтінків своїх емоцій, почуттів, тілесних відчуттів дозволяє краще орієнтуватися в тому, що відбувається, забезпечує людину більш деталізованою картою території її життя.
У цій здатності є зворотний бік.
Так само як кухар високого класу може поїсти далеко не у всіх ресторанах міста, так само як професійний музикант прискіпливий до якості звуку, так само як бариста з жахом дивиться на ложку цукру, що опускається в каву, точно так само і людина, котра тонко розбирається в нюансах комунікації, починає зазнавати труднощів в тих обставинах, які раніше були звичними для неї.
Конфлікти з'являються в тому місці, де одна людина бачить щось, а інша - ні. Для одного пасивна агресія існує і така ж реальна, як кам'яна стіна, для іншого її просто немає. Для однієї людини очевидними є охолодження і дистанція у відносинах, для іншої ж - «нічого не сталося».
Є складність в тому, що набуття більшої чутливості відбувається зазвичай непомітно. Людина ходила рік на особисту терапію або на групу і не помітила, як в ній щось кардинально змінилося. Здавалося б, нотки шафрану в запеченій качці були помітні завжди, але це не так.
Зануреність в нове середовище поступово збільшила здатність помічати нюанси і відтінки. Тепер лишається тільки вбудувати цю знову набуту якість в своє, схоже, вже нове життя.
Диференціація природним чином посилює уважність. А уважність, в свою чергу, працює на диференціацію. Формується такий процес, що сам розвивається, і який невблаганно робить життя яскравішим і цікавішим.
Наведу приклад його роботи. Скажімо, ви пили каву, і кава завжди мала один смак і це був смак.... кави. Потім хтось (і як не крути, а цього «когось» неможливо уникнути, якщо хочеш розвиватися), так ось цей хтось звернув вашу увагу на те, що смак кави непростий, неоднорідний, а складається з різних відтінків.
І ви, зробивши невелике зусилля з концентрації уваги, змогли виявити цю різницю і вловити ці відтінки смаку. У цій частині прикладу видно, як штучна концентрація уваги призводить до появи більшої диференціації.
Але найдивовижніше попереду.
Тепер щоразу, коли ви берете в руки чашку кави, ви вже знаєте, що її смак непростий і у вас з'являється цікавість, інтерес, мотивація до того, щоб відчути нюанси смаку, виявити нові відтінки.
І це знання про те, що все не так просто, саме це знання, природним чином підсилює концентрацію уваги. Коло замкнулося.
Уважність посилює диференціацію, диференціація посилює увагу.
Це схема універсальна для різних видів людської діяльності і природно, що все це може відбуватися не тільки в області смакових відчуттів. Кольори, звуки, запахи, тілесні відчуття і звичайно зона емоцій і почуттів.
Все це можливі «майданчики» для того, щоб стати складнішими.