Як працює групова терапія?
Як відомо, складне складається з простого, а цілісний феномен – зі складових його процесів, тому я почну з опису та обговорення цих фундаментальних факторів.
На мою думку, цілющі фактори групової терапії поділяють на одинадцять базових категорій:
1. Навіювання надії.
2. Універсальність.
3. Повідомлення інформації.
4. Альтруїзм.
5. Коригуючий аналіз впливу батьківської сім'ї.
6. Розвиток технік соціалізації.
7. Імітаційна поведінка.
8. Інтерперсональний вплив.
9. Групова згуртованість.
10. Катарсис.
11. Екзистенційні фактори.
Сьогодні ми поговоримо про універсальність
Багато клієнтів приходять до терапевта дуже стурбовані думками про те, що ніхто більше не мучиться так, як вони, що тільки вони одні відчувають страхи, страждають від проблем і неприйнятних думок, поривів і фантазій.
У цьому, звичайно, є частка правди, оскільки багато клієнтів мають свої власні «набори» стресових факторів, які впливають на них, і того, що приховано у них в підсвідомості.
Їх почуття власної унікальності тісно пов'язане з соціальною ізоляцією, з труднощами, які вони переживають в міжособистісному спілкуванні, з недосяжністю щирості і розкутості в близьких стосвнках.
У груповій терапії, особливо на ранніх її стадіях, переконання клієнта в унікальності його проблем є потужним фактором, здатним поліпшити його стан.
Після того як учасник вислуховує інших членів групи і усвідомлює, що він не самотній у своїх стражданнях, він відкривається для навколишнього світу, і починається процес, який можна назвати «Ласкаво просимо до людей», або «Ми всі в одному човні», або – більш клінічно – «Страждання любить компанію».
Жоден вчинок, жодна думка не можуть бути зовсім недоступні досвіду інших людей.
Я чув, як члени групи зізнавалися в тяжких вчинках і навіть у злочинах.
Але я бачив, що інші члени групи не зарікалися від цього.
Ще Фрейд зазначав, що стійкі табу були створені саме тому, що подібні імпульси притаманні глибинній природі людини.
Цей фактор допомоги не обмежується рамками групової терапії.
Універсальність відіграє роль і в індивідуальній терапії, незважаючи на те, що тут існує менше можливостей для консенсусу.
Одного разу я обговорював з пацієнтом його шестисотгодинний досвід індивідуального аналізу з іншим терапевтом.
Коли я запитав його про найважливішу подію, що сталася за цей час, він згадав епізод, коли він був глибоко засмучений своїми почуттями стосовно його матері.
Незважаючи на протидію сильних позитивних почуттів, його переслідувало нав'язливе бажання її смерті, оскільки в цьому випадку він отримував дуже велику спадщину.
Його аналітик прокоментував це просто: «Здається, це те, що ми створили».
Таке твердження не тільки принесло пацієнтові істотне полегшення, але в майбутньому дало йому можливість використовувати свою амбівалентність для творчості.
Незважаючи на складність людських проблем, певні спільні знаменники, безсумнівно, існують, і члени терапевтичної групи досить швидко знаходять «товаришів по нещастю».
Проілюструю це на прикладі.
Протягом багатьох років я запрошував учасників терапевтичних груп до завдання «найвищої секретності».
Членів групи просили анонімно написати на листочку свій головний секрет, – те, чим вони абсолютно не хотіли б ділитися з групою.
Секрети виявлялися разюче схожими: їх можна було віднести до однієї з двох домінуючих тем.
Найпоширеніший секрет – глибоке переконання у своїй неадекватності, відчуття того, що якби інші знали автора секрету по-справжньому, то їм відкрилися б його некомпетентність і інтелектуальна неспроможність.
Трохи рідше зустрічається глибоке почуття відчуження, люди повідомляють, що вони не можуть по-справжньому піклуватися про інших людей або любити їх.
На третьому місці серед найбільш популярних секретів – різного роду сексуальні секрети.
Отже, майже завжди переживання клієнтів терапії пов'язані з глибоким занепокоєнням з приводу почуття власної гідності і міжособистісних відносин.
Універсальність допомагає знизити інтенсивність цих переживань.
Оскільки клієнти усвідомлюють свою схожість з іншими і поділяють їх глибинні переживання, вони отримують користь від їх підтримки і переживають катарсис.
Ірвін Ялом:
«Групова психотерапія: теорія і практика»