Є дорослі, які відмовилися від почуттів, поставили їх на паузу, сховали в комору.
І тоді ми не вигоряємо, не втомлюємося, тоді можна працювати і бігти кудись як навіжені, бути стресостійкою багаторукою багатоніжкою.
І як же прекрасно, коли нічого не ранить, не заподіює біль, не виводить з внутрішнього стану.
І в цьому рівнянні є один важливий знаменник (ви – маленький, і вас не люблять або люблять умовно).
Або ви – маленький і ви проживаєте фізичне насильство від батьків. Або ви – маленький і вас ігнорують.
Або ви – маленький і чуєте «краще б я тебе не народжувала». Можливість пережити ці почуття в ранньому віці малоймовірна, дитина не може витримати це і заморожується.
Згадайте маленьких дітей, це суцільні відчуття, ось дитинка лежить в колясці і їй тепло, на неї світить сонечко, і вона посміхається.
Або її обдуває вітер, і їй холодно, і вона сповіщає про це через крик, тому що ще не вміє самостійно задовольняти свої потреби, а потім вона виростає, бачить мамині очі і посміхається їй, бачить собаку і регоче, зриває квіточки і несе їх мамі.
Але у відповідь може не побачити нічого, вона може не побачити теплих очей, не побачити радості, може отримати холод, ігнорування, байдужість, покарання і тоді дитина затихає, її хвилює питання «А навіщо відчувати, мої почуття приносить біль іншій людині, за мої пориви мені може дістатись».
І такі діти виростають в янголів, яких не чути і не видно, які вміють грати наодинці, не напружуючи дорослих, дуже зручні діти.
Вони не плачуть, не кричать, не вимагають. І тихенько собі ростуть, без любові. В одному з випадків вони постійно догоджають і допомагають, зчитуючи, що потрібно зробити, щоб їх любили.
Добре навчатися? Окей
Піклуватися про молодших? Готово
Не заважати? Добре
Але, на жаль, такі діти можуть так і не дочекатися любові.
Вони можуть шукати цю любов в інших людях і зіткнутися із залежністю у стосунках, відчувати тривогу, панічні атаки, розгубленість, безглуздість життя, ОКР, порушення харчової поведінки. А там всередині маленька дівчинка або хлопчик в льоду, заморожені, покинуті і незрозуміло, як вони взагалі вижили.
Неможливо перестати відчувати біль, але при цьому відчувати любов, немає такої функції, тут кров тече, а тут – не тече.
І таким дорослим самотньо і холодно, до жаху, до того дитячого відчаю.
І поруч з ними, на жаль, іншим теж холодно. Тому що внутрішній лід проривається назовні вітром.
І так, можна себе відігрівати.
Як після зледеніння ... це боляче, це довго, це до колючок в тілі.
І перше, що почне підніматися – гнів, злість, ненависть. Все те, що було замкнене в комірчині. Це буде означати, що ти жива або живий.
Потім з'явиться співчуття і жалість до себе і питання «Як далі з цим жити?».
Почуття після життя в айсберзі можливі.
І життя можливе.