top of page
  • Фото автораkigipkiev

БУТИ ЧИ ЗДАВАТИСЯ?




Уся тема співзалежності крутиться навколо дефіциту.

Але не тільки дефіциту любові, але ще і навколо дефіциту ідентичності.



Що відбувається з співзалежною особистістю?



Говорячи метафорою:

ви приїжджаєте в новий будинок, але крім холодних голих стін, нічого немає.



Немає меблів, холодильника, мікрохвильовки.

Спати ніде, їжу покласти нікуди, а якщо захочеш поїсти, то ніде її розігріти.

І виходить, що куди не подивися - нічого не облаштовано, холодно, самотньо.

І найголовніше у вас немає грошей (ресурсів) для цього облаштування.



Але тут ви зустрічаєте людину, яка говорить своєю поведінкою:

у мене все є і диван, і холодильник, і мікрохвильовка, і гроші, а ще я - теплий.




І начебто Еврика? Ось він «порятунок»?! Все начебто круто?



Але ситуація така, що він точно знає, де повинна стояти ліжко, де - мікрохвильовка і холодильник.



Якщо пропонувати своє бачення, то ця прекрасна людина починає ображатися або злитися.

А в самі для вас страшні моменти нагадувати, що без нього ви ніхто і якщо що - «я тут все облаштував».

І начеб то каже: тепер живи моїми правилами.



А своїх загалом і немає, там порожня ніша.

А порожні ніші, як відомо, легко заповнюються.



Ось і виходить, що «хто я?» невідомо, але точно відомо, ким треба здаватися для оточуючих.



Здаватися – це грати роль, яку від мене чекають.



Тому, що хочуть бачити мене таким.

Я готовий закрити питання любові за рахунок себе (своєї особистості), тому що, по суті, її і немає.




Там – порожнеча і невідомість.

Там – біль і страх.

Там тривожно і розгублено.

А найголовніше: зрозумілий спосіб взаємодії – мені кажуть, а я роблю.

Не потрібно входити в цю темну область себе, стикатися з болем і страхом.

Адже завжди є той, хто «завезе» те, чого не вистачає.



Бути – це знати себе, свої емоції і почуття, розуміти свої межі, знати свої переконання, в чому я можу поступитися, а в чому – ніколи.



Відчувати опору на своє внутрішнє «Я», на свої ресурси.

Не чекати зовнішньої оцінки і схвалення, знаючи, що внутрішній компас не підводить зараз.

І найбільша трагедія співзалежності полягає в тому, що так хочеться любові іншого,

але любити можна тільки того, хто є, а не роль, яку людина грає.



А для цього необхідно закінчити ремонт в своєму внутрішньому будинку, аби він став безпечною опорою і фортецею.


Автор: Олексій Ходовський

21 перегляд
bottom of page