Чому для одних людей у стосунках життєво важливо бути побаченими й визнаними, для інших — тримати дистанцію, а для когось — постійно балансувати між близькістю та страхом втрати?

За цими відмінностями стоять не «діагнози», а способи виживання й пошуку безпеки, сформовані ще в ранньому досвіді.

ПРО ЩО БУДЕ ЦЯ ЛЕКЦІЯ?​​

 

На цій лекції ми говоритимемо про риси особистості, які в традиційній психіатрії описуються як нарцисичні, пограничні та шизоїдні.

У гештальт-підході вони розглядаються інакше — як фіксації на творчому пристосуванні, коли людина одного разу знайшла спосіб почуватися у безпеці й продовжує спиратися на нього в дорослому житті.

 

В основі лекції — дослідження та клінічні спостереження докторки Елінор Ґрінберґ, адаптовані до гештальт-психології.

​МИ РОЗГЛЯНЕМО:​

​

🔹 які умови безпеки були необхідні в дитинстві для кожного з цих типів;

🔹 як ці ранні адаптації проявляються у дорослих стосунках — у близькості, конфліктах, дистанції;

🔹 чому одні клієнти виглядають «холодними», інші — «надто чутливими», а треті — вразливими за фасадом сили;

🔹 як терапевту розпізнавати ці якості в контакті, не навішуючи ярликів;

🔹 що стає ключовим фокусом роботи в цій зоні з точки зору гештальт-терапії.

 

Ця лекція — про розуміння, а не про класифікацію.

Про безпеку, а не про патологію.

Про живу людину та її історію пристосування до світу.

 

Лекція буде корисною психологам, психотерапевтам, студентам помічних професій, а також усім, хто хоче глибше зрозуміти динаміку стосунків — власних або клієнтських.