top of page
  • Фото автораkigipkiev

5 ВАЖЛИВИХ ТЕЗ ПРО ДИТЯЧИЙ ГНІВЗ КНИГИ ПСИХОТЕРАПЕВТА ВАЙОЛЕТ ОКЛЕНДЕР

Оновлено: 28 серп. 2021 р.


дитина часто злиться


Злитися нормально, тримати гнів в собі ні.


Про права дітей і дорослих на почуття і емоції написано чимало книг і статей. Але нашим дітям, як і раніше, не можна злитися.

Словосполучення «дитячий гнів» продовжує народжувати страх і питання…

Що не так зі мною і з моєю дитиною? Коли вже вона на людину стане схожою?



Вайолет Оклендер, доктор психології, гештальт-терапевт, фахівець з сімейного та дитячого консультування, у своїй чудовій книзі «Приховані скарби. Путівник по внутрішньому світу дитини» розповідає про те, для чого дитині необхідне обурення і як з ним бути.



чому дитина вередує


1. Гнів спосіб довести власну значимість.


  • Прояв гніву у дитини лише спроба спочатку позначити, а далі – задовольнити власні потреби.

  • Гнів не показник того, що дитина погана, зла і невдячна.

  • Діти не вміють спокійно і обґрунтовано говорити про те, чого хочуть. А про те, чого не хочуть, – тим паче.

  • Маленькій людині набагато простіше прокричати мамі в обличчя неприємну і страшну фразу в дусі «я тебе ненавиджу», ніж пояснити, чим же вона викликала його роздратування і образу.

  • Чим сильніше дитина стримує власний гнів, тим менше вона піклується про свої бажання, тим слабкіше віра в те, що дорослі попіклуються про її потреби.

  • На жаль, разом з цими відчуттями до дітей поступово приходить розуміння своєї нікчемності, «Я» дитини пригнічується.

  • Травмоване «Я» Вайолет Оклендер порівнює з квіткою, що в’яне. Образне, але дуже гірке порівняння.


дитяча агрессія психологія


2. Непрожитий гнів може стати причиною самознищень і хвороб.


  • Звучить неприємно, але багато дітей, які не мають можливості висловити свій гнів, починають шкодити самим собі – робити з собою те, що хотілося б зробити своєму кривдникові.

  • У книзі Оклендер розповідає про дівчинку, котра викликала у себе мігрень, роздряпувала шкіру, виривала волосся, починала відчувати болі в животі.

  • Все це реакція на агресивну фразу «ніколи не смій так говорити».

  • Дівчинка розуміла, що висловлювати свої емоції відкрито – небезпечно. Тому і починала шукати інші, більш безпечні способи.

  • У цьому випадку біль в животі був тим, що не сказано, приховано, залишено при собі без надій і пояснень.

  • Діти, яким не дозволяють злитися, можуть зануритися в свій внутрішній світ, стати холодними або надто ввічливими, слухняними і зручними, вони дружать з правилами.

  • На перший погляд, така дитина ідеальна. Насправді ж, на жаль, до ідеалів дуже далеко.


як відучити дитину злитися


3. Наслідки від стримування агресії в дитинстві залишаються до кінця життя.


  • Оклендер розповідає про досвід роботи з сорокарічною жінкою, у якої були проблеми у взаємодії з іншими людьми.

  • Справа в тому, що в чотирирічному віці вона прийняла рішення не дратувати свою матір питаннями, а замість цього – терпляче мовчати, тримаючи в собі почуття і переживання.

  • У дорослому віці жінка пам'ятала про це. Тоді це рішення стало свідомим вибором і гарантувало їй захист від небезпечного світу – матері, котра дратувалася через її прохання і питання.

  • У такій формі проявилася боротьба дівчинки за рівновагу. У підсумку мовчання і стримування стали стилем життя.



4. Контекст має значення.


  • Дитяча агресія не виникає на пустому місці.

  • Дитячий гнів може бути прихованим опором розлученню батьків або ж постійним сімейним сваркам.

  • Гнів дітей з притулків і дитячих будинків може бути реакцією на пережиті розгубленість і біль, тому що від них відмовилися найрідніші люди.


покарання за дитячу злість


5. Навіть малюка можна навчити висловлювати гнів.


  • Етапи терапевтичної роботи з дитячим гнівом за Оклендер: розпізнавання, прийняття і вибір шляху вираження свого гніву.

  • Спочатку дитина повинна просто зрозуміти, що вона злиться. Не ображена, не соромитися, не радіє, а саме злиться.

  • Потім власну злість треба прийняти. Це складно. Особливо в системі координат, де гніватися – все-таки частіше погано, а не добре.

  • Насправді, злитися – це нормально. Зляться всі: і дорослі, і діти. Ми – люди, що тут поробиш…

  • Після прийняття власної злості – вибір способу висловити обурення. Дитині можна запропонувати щовечора ділитися тим, що викликало негативні емоції протягом дня. Тут головне – не засуджувати, а спокійно слухати.

  • Також не варто забувати про фізичну активність. Дитині, котра злиться, можна порадити побігати або пострибати, побуцати м'яч, зім'яти газету, покричати на іграшку або подушку.

  • Лють можна висловлювати в грі з ляльками, роботі з глиною або пластиліном, в малюнках.


Як бачите, дитяча злість – це не просто капризи:)



Якщо ви хочете більше знати і розуміти про те, що відчувають ваші діти і чому, що можна зробити з цим або як допомогти їм, запрошуємо вас в групу по роботі з дітьми, підлітками та батьками.



Навчально-терапевтичний проект «Моя сім'я і Я» з Вікторією Варгою.


Кому буде корисна ця група?

  • Тим, кому цікава тема роботи з дітьми та сім'ями

  • Тим, хто прагне краще знати і розуміти своїх дітей і себе у відносинах з ними

  • Або навіть тим, хто бажає розібратися у відносинах зі своїми батьками


Старт програми: 9 жовтня 2021, Київ, очно.



Переглянути подробиці можна за посиланням.

36 переглядів

Comments


bottom of page