• kigipkiev

Як безсилля перетворити в силу?



Зараз багато говорять про переживання безсилля (на жаль, навколишня дійсність дуже цьому сприяє).



Хочу підкреслити, що безсилля – це не почуття, а саме стан. А стан – це характеристика рівня енергії людини і її здатності до діяльності.



Приклад інших станів – сон / сонливість, стомленість / втома, виснаження, бадьорість, збудження.



Усі стани супроводжуються певними почуттями, ясна річ.



Отож, безсилля в цьому ряду – зовсім не відсутність сил взагалі, не виснаження. Безсилля – це відсутність у нас сил на досягнення будь-якої конкретної і дуже бажаної мети.



Наприклад, у фізичному плані безсилля – це неможливість для мене особисто зрушити з місця трактор.

Сила є, але її недостатньо.



Саме ця обставина робить визнання свого безсилля таким складним –у виснаженні ми просто зупиняємося, і нездатність домогтися бажаного очевидна, а ось в безсиллі – ні.

Здається, що от-от, а якщо не піддається, то просто тому, що лінуєшся, недостатньо рішучий і так далі.



Але є у безсилля ще один аспект, на який звернув увагу Олександр Моховиков, на жаль, нині покійний чудовий психотерапевт.



Безсилля для нього – це дуже високоенергетичний стан, в якому, однак, вектори руху енергії спрямовані в протилежні сторони.



«Я безсилий перед цим» нерідко означає ще й те, що моя здатність зробити вибір заблокована.



Адже дуже часто я не можу зробити вибір не тому, що не знаю, чого хочу.

А тому, що не можу від чогось відмовитися.



Ми втрачаємо свободу вибору, застигаємо в безсиллі, коли те, від чого ми не можемо відмовитися, як мінімум, дорівнює по «вазі» тому, до чого ми прагнемо.

А отримати відразу все неможливо.

Як мандрівникові, котрий збирає рюкзак, неможливо запхати в нього все, що хочеться, інакше недалеко йому вдасться дійти, якщо взагалі вдасться підняти рюкзак.



Тобто безсилля – стан, в якому дуже багато енергії і напруги.



Прийняти своє безсилля – це не констатувати «я взагалі ні на що не здатний, у мене немає ніяких сил», а зізнатися собі і прожити-відгорювати недостатність моїх сил для досягнення конкретної (нехай і бажаної мети), або ж неможливість домогтися двох взаємовиключних цілей.