ТРИВОГА.
Хтось втратив роботу, хтось тривожиться за здоров'я, у когось виявилися проблеми у відносинах, хтось пережив гострий напад самотності та переоцінки цінностей, у когось на носі складна розмова…
Як часто до вас звертаються клієнти з тривогою, неспокоєм, хвилюванням через такі ситуації?
Вони описують неприємне відчуття, коли зростає серцебиття, коли тремтять руки, коли мова гучніше чи швидше. При цьому воно не дуже диференційоване, на відміну, наприклад, від страху.
СТРАХ конкретний: ми конкретно боїмося захворіти, конкретно боїмося щось втратити. Він конкретний.
А тривога — це дуже розмите відчуття, тому з нею важче працювати та впоратися.
ТАКОЖ ВАЖЛИВО ВІДРІЗНЯТИ ХВИЛЮВАННЯ І ТРИВОГУ.
Хвилювання – це переживання, у якому є живість і готовність до дії. Тривога - це протилежне дії. Хоча тіло рухається (дратується), але цей рух не наповнений змістом та інтенціональністю.
Тривога змушує нас хвилюватися про майбутнє, бачити складність у кожній ситуації, виявляти та розраховувати можливі небезпеки. Ми заглядаємо у майбутнє, намагаючись уявити, що може піти не так.
Кожна людина хоче відчувати себе комфортно, впевнено, спокійно.
Тому часто людина намагається контролювати ситуацію, щоб знати і бути готовим щось з цим зробити.
Тривога з'явилася у людини як виду в процесі еволюції і допомагала бути насторожі та виживати.
Вона схожа на внутрішню сигналізацію, допомагає нам підготуватися до неприємностей, небезпек, щоб все це нас не застало зненацька.
Іншими словами, ми ніби намагаємося заглянути в майбутнє, щоб передбачити сприятливий наслідок.
Але минуле вже не змінити, а майбутнє ще дуже невизначене.
І тоді важливо оцінювати ситуацію та свої переживання в теперішньому.
ФЕНОМЕН ТРИВОГИ
пов'язаний з часовим характером існування людини.
Перлз пояснював його тим, що людина проектує себе в майбутнє.
"Я вважаю, що тривога - це напруга між зараз і потім. Коли ви залишаєте надійне зараз і починаєте хвилюватися про майбутнє, ви відчуваєте тривогу. І якщо майбутнє вимагає від вас дій, тоді тривога - це страх сцени".
ЩО СТОСУЄТЬСЯ РОБОТИ З ТРИВОГОЮ В ГЕШТАЛЬТ-ТЕРАПІЇ.
Зовсім не відчувати тривогу неможливо.
Та й не потрібно, адже, як виявили вище, здорова тривога допомагає нам активізувати ресурси для досягнення поставлених цілей.
У гештальт-підході тривога тотожня "збудженню" і включає як фізіологічне збудження, так і недиференційовані емоції.
Гештальт-терапія розглядає тривогу як зупинене збудження, що виникло через відсутність підтримки.
Тривога виникає при порушенні збалансованості в системі людина-середовище. Постійний такий стан свідчить про заблокованість почуттів та бажань, які не допускаються до усвідомлення.
У терапевтичній сесії тривога таким чином може "сигналізувати" про незавершені ситуації.
При цьому вона не обов'язково усвідомлюється та виражається клієнтом, вона може ховатися за стереотипними формами поведінки, які сприяють уникненню усвідомлення.
Саме ті шари досвіду, які викликають тривогу, мають бути в фокусі терапевтичної взаємодії. Вона виникає саме там, де уникається контакт.
ЗАВДАННЯ ТЕРАПЕВТА –
ідентифікація та мобілізація тривоги, повернення організму заблокованої енергії, виходячи з циклу контакту, де за тривогою слідує розрив.
Людина, яка зрозуміла сутність механізму тривожності, стоїть перед вибором:
бути "контролюючим" себе скрізь і в усьому
чи ж дати собі все-таки певну частку спонтанності.
Фокусом такої роботи буде відновлення цілісності самого себе та сприйняття світу.
ПРО ТРИВОГУ ТА ТРИВОЖНІСТЬ.
Пропонуємо розділити ці поняття.
У психологічній літературі співіснують два базових терміни, які в ряді випадків використовуються як синоніми, але частіше розрізняються як самостійні поняття: тривога та тривожність.
Розрізняють тривожність як властивість особистості, як відносно стійку та незмінну протягом життя рису (особистісна тривожність) та тривогу як емоційний стан, пов'язаний із зміною нервово-психічної діяльності (ситуативна тривога).
СИТУАТИВНА ТРИВОГА:
Виникає з конкретної причини;
Відчувається адекватною та пропорційною тому, що відбувається;
Проходить або суттєво знижується після того, як ситуація закінчилась;
Людині вдається допомогти собі та направити енергію в дію. Її можна використовувати творчо, щоб ідентифікувати та протистояти умовам, які її викликають.
І тоді важливо оцінювати ситуацію та свої переживання у сьогоденні.
ТРИВОГА ЯК РИСА ОСОБИСТОСТІ
(особистісна тривога) - це підвищена схильність відчувати тривогу через реальні або уявні загрози.
Особистісна тривога — це постійне виснажливе відчуття, що щось неуловимо йде не так, що щось неприємне ось-ось трапиться, така тривога захоплює людину повністю, наче підпорядковуючи її своєму впливу.
Тривожність розглядається як один із основних параметрів індивідуальних відмінностей. Зазвичай, вона підвищена при нервово-психічних та хронічних соматичних захворюваннях, а також у здорових людей, що переживають наслідки психічної травми, у осіб з відхильною поведінкою.
ПРИ ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЯВАХ МИ МОЖЕМО ГОВОРИТИ ПРО ТРИВОЖНІ РОЗЛАДИ.
Обсесивно-компульсивний розлад;
Посттравматичний стресовий розлад;
Панічний розлад;
Генералізований тривожний розлад;
Фобії.
У цих випадках рекомендується консультація лікаря-психіатра та використання в комплексі психотерапевтичного та медикаментозного лікування.
І безумовно, стратегії роботи терапевта будуть будуватися виходячи з понять особистісної організації клієнта та його історії.
Сподіваємося, ця інформація допомогла вам побачити різницю між цими поняттями та розширила розуміння цього процесу.
Авторка тексту
Олена Тітаренко.
Commenti