Право на ниття. Чому жалітися на життя не тільки не соромно, а й корисно?




Будь ласка, давайте реабілітуємо ниття…



Знову і знову мої клієнти говорять:

«Я раптом зрозумів, що я тут нию і нию, але нічого не роблю...».



Я постійно чую від друзів:

«Чого я тобі буду нити, у тебе хіба своїх проблем мало?».



Будь ласка, нийте. Саме зараз.


У багатьох культурах, наприклад, в англійській і у французькій, створена ціла традиція ниття і скарг.

Нікому не спаде на думку за це засуджувати, хоча потрібно дотримуватись певних ритуалів.


Тільки в пострадянській культурі за ниття соромлять і звинувачують.



Натомість це прекрасний спосіб, винайдений людством, розділити негативні емоції зі своїм племенем, або, як зараз модно говорити, зграєю.



Легше пережити важкі почуття «розмазавши» їх на кілька людей, ніж поодинці.

Але це не просто можливість перетерпіти.



Ниття – творчий процес.



Воно дозволяє розрядити напругу, накопичену в психіці, без дій.

Тобто – не кидаючись на кривдників з кулаками і зі зброєю, не виходячи на мітинги, не надягаючи шапочку з фольги.



А значить – воно особливо цінне в ситуації невизначеності, коли незрозуміло, що робити.



Якщо ми уважно придивимося до ниття, виявиться, що це не «байдикування», а спосіб адаптуватися.


Поступово змиритися з розчаруваннями і образами.