top of page
  • Фото автораkigipkiev

Мене постійно ображають. Зі мною щось не так?




Образа – це почуття, пов’язане з відчуттям особистих кордонів і кордонів іншої людини.



Вона виникає там, де в мене є очікування від людини.



Це не просто потреба, а очікування того, що потреба буде задоволена.

І в той момент, коли я стикаюся з реальністю – людина не робить того, що відповідає моїм очікуванням – у мене виникає образа.



Водночас інша людина може зовсім не розуміти, чому це сталося.



Наприклад, дівчина чекає від свого хлопця квітів на світо.

Але хлопець не приніс їй квіти, а прибрав усю квартиру і приготував смачний сніданок, бо в його уявленні це було б для неї приємно.

А вона очікувала квітів.



Тут може виникнути образа.



Що можна зробити в цій ситуації?



Він міг би поцікавитися, що б її порадувало, або вона могла б сказати, що дуже любить, коли їй дарують квіти.

Це допомогло б трохи прояснити сіру зону між ними, і ця територія стала б спільною.



Якщо ситуація вже трапилася, не образитися не вийде.



Єдине, що можна зробити, щоб для іншої людини це почуття не стало причиною конфлікту в парі, проговорити:

«Я зараз ображена, бо очікувала, що буде так, а цього не трапилося. Чи міг би ти в майбутньому робити інакше?».



Якщо для партнера це не проблема, то тут і конфлікту не буде, і образа мине швидше.



Окрім того, важливо поговорити про формулу образи



Образа – це переживання, що складається з двох частин.



Перша: мене ця людина злить.


Друга: ця людина важлива для мене і лише вона може задовольнити мою потребу.



Найчастіше образа – це почуття, притаманне для батьківсько-дитячих стосунків.



Ображаючись, людина ніби показує:

«Я менша, ти більший, і я злюся на тебе тому, що ти зараз не задовольняєш моє бажання, а тільки ти можеш це зробити».


Нам здається, що задоволення потреб міститься в іншій людині так само, як було в дитинстві.



Справді, коли ми народжуємося, ми нездатні самі себе напоїти та нагодувати, ми повністю залежні від інших.

Але в дорослому віці ми самі можемо задовольняти всі свої потреби.

Розуміючи це, ми стаємо не такими залежними одне від одного.





ЩО РОБИТИ В ТАКІЙ СИТУАЦІЇ:



По-перше, повернутися до усвідомлення того, що я не залежу від іншої людини, а за свої потреби відповідаю самостійно.



По-друге, спробувати по-іншому попросити те, чого б мені хотілося від людини.



Ми багато чого навчилися в дитинстві, але в дорослому віці можемо по-іншому поводитися у схожих ситуаціях.



Я можу ображатися в стосунках, коли щось не по-моєму, бо я так робила завжди, а можу вигадати інший спосіб.

12 переглядів

Comments


bottom of page