top of page
  • Фото автораkigipkiev

Коротка настанова для тих, хто складає сертифікаційний іспит з гештальт-терапії



  • Екзаменатори – добрі, втомлені, дуже досвідчені люди, дружньо налаштовані до студентів, готові будь-який сумнів витлумачити на їх користь.


  • Сесія починається в той момент, коли ви вперше зустрічаєтеся як терапевт і клієнт (або не зустрічаєтеся). Найдрібніші деталі треба помічати і бути готовим взяти в роботу: з них створюється славнозвісний преконтакт, або ж їх можна феноменологічно повернути. Максимально вслухаємось у перші слова клієнта, в них може бути те важливе, що він потім спробує заховати.


  • Що нижче по циклу контакту, що більш млявий сертифікаційний клієнт, то довше тримаємо терапевтичну паузу. Клієнт почне хвилюватися, що підставляє терапевта і почне щось робити. Якщо клієнт розігнався, краще слідувати за ним, час від часу повертаючи феноменологію і відповідальність.



  • Діалог чи експеримент?

Оберіть для сертифікаційної сесії щось одне, адже обидва ніяк не встигнете. Як вибрати? Якщо клієнт цікавиться відносинами поза цим приміщенням і часом, то – експеримент. Якщо він говорить про свій стан прямо зараз, – діалог. На іспиті в клієнти потрапляють вишколені гештальтисти, які всі «тут і тепер», тому беремо за основну модель діалог і забуваємо про експеримент.


  • Мінімально задовільна модель діалогу: повертаємо клієнта в «тут і тепер», повертаємо феноменологію, підтримуємо усвідомленість тіла і потихеньку проклюнеться почуття або бажання. Розгортаємо почуття або бажання в контакті (на кордоні) з терапевтом або групою. З цього місця важливо почати пред’являти себе! Це викличе відгук у клієнта, клієнт знову викличе відгук у вас, і ви проведете в діалозі хвилин 5-7. Важливо не тільки бути в діалозі, а й сприяти усвідомленості клієнта. Важливо залишити час на завершення діалогу і асиміляцію сесії. Це різні речі.



  • А як же робота із запитом?

Клієнт зазвичай приходить на сертифікаційну сесію із станом, який хоче усвідомити. У такому випадку запит за замовчуванням визначається як «хочу краще усвідомити той стан, в якому перебуваю прямо зараз». Спеціальна робота не потрібна, ви пропонуєте сесію з розвитку здатності тонко усвідомлювати себе. Якщо клієнт прийшов із запитом, то сесія буде більш складною. Важливо на початку обговорити: «Що ми з приводу цього запиту можемо зробити зараз, на сесії? Чи проявляються тут схожі почуття? До кого і як?». Це допоможе реалізувати адекватний експеримент. Якщо сесія «із запитом», важливо обговорити рух за запитом в кінці сесії. Важливо! Запит, орієнтований на проблему, симптом, конкретні відносини в діалозі за сесію опрацювати важко.


  • Закривати гештальт чи не закривати?

Рухати клієнта по циклу контакту або досліджувати переривання? У житті ми вирішуємо це питання, виходячи зі спостережень над особливостями руху/гальмування по циклу контакту і балансу підтримки/фрустрації. У сучасному навчанні гештальту майже забули навик закриття гештальту, усі навчають, як зависнути в точці переривання. І це доцільно. Однак на іспиті у студентів раптом з’являється бажання довести клієнта до інсайту (інсульту, інфаркту). Не треба! Висіть на точці переривання і показуйте, що вмієте бути терплячими! Ніхто з екзаменаторів не очікує «що ви «вилікуєте» клієнта за один сеанс.



  • Екзаменатори хочуть бути впевнені, що терапевт працював абсолютно свідомо, відчував, думав і здатний розповісти про те, що відбувалося на сесії мовою гештальту, на тому діалекті, який прийнятний в даному інституті. Терапевт повинен (так, повинен) розповісти трохи про те, як бачив клієнта, про те, що відбувалося між терапевтом і клієнтом, і обов'язково про те, як терапевт будував свої інтервенції. Ви можете працювати інтуїтивно і спонтанно. Але забудьте ці слова, коли будете розповідати про свої терапевтичні інтервенції.


  • Про Фігуру.

Фігура – не камінь, який клієнт ховає в кишені, а екзаменатори бачать як на долоні. Фігура – сукупність феноменів, пов'язаних із задоволенням (або фрустрацією) актуалізованої потреби. Якщо сесія пройшла на низькому преконтакті, то навіть досвідчений терапевт не відразу зможе сказати, як там воно з Фігурою. На початкових етапах можна говорити про деякі емоційно заряджених феномени. Потім феномени «склеюються» в фігуру (інсайт). Чіткою і очевидною фігура стає ближче до моменту руйнування. Завдання студента – розповісти, як він бачив розвиток фігури, як йому сприяв. Боріться зі спокусою швиденько довести фігуру до очевидності.



  • Пам'ятайте, що на іспиті важлива не тільки сесія як така. Розповідь про неї і дискусії з екзаменаторами – теж важлива частина іспиту. Якщо ваше терапевтичне бачення розходиться з терапевтичним баченням екзаменаторів – це велика проблема. Не варто сперечатися з екзаменаторами. Але якщо дуже хочеться, то використовуйте вирази на кшталт «у той момент я це бачив як ... і працював над....», «у мене був і інший (схожий на ваш) варіант, і вибираючи між варіантами я спиралася на...», «якби я це бачила як...., я б, напевно, пішла іншим шляхом...»


  • Важливо вкластися часові рамки. Краще зробити сесію на три хвилини коротшою, ніж на одну довшою. Найгірше, що можна зробити, – почати експеримент або розгортати нову тему за три хвилини до кінця сесії. Цього вам не пробачать.


  • І завжди пам'ятайте: екзаменатори – добрі, втомлені, дуже досвідчені люди, привітно налаштовані до студентів, готові будь-який сумнів витлумачити на їх користь.



Текст Ірини Голуба

22 перегляди

Comments


bottom of page