top of page
  • Фото автораkigipkiev

Казка про етажерку супротивів




В кабінеті одного терапевта стояла старовинна напольна шафа з витонченою різьбленою консолею.



Вона була зроблена з чудового червоного дерева і вже багато років гордо піднімалася над робочим столом, опираючись на фігурні бронзові ніжки.



Всі її п'ять полиць були повністю заповнені розумними книгами. Шафа вела з книгами стару дружбу і часто спілкувалася з ними вночі, розмірковуючи про тонкощі психотерапії і про сесії, що відбувались в кабінеті.



Одного разу одна з полиць шафи зламалася, і власникові кабінета порадили відправити її на реставрацію. Почувши невідоме, і тому лякаюче слово - «реставрація», шафа застигла від страху, так і стояла до вечора.




Коли терапевт, закінчивши роботу, вимкнув світло і вийшов з кабінету, шафа раптом заскрипіла і захрипіла так, що всі її полиці затанцювали, а деякі книжки від здивування впали на підлогу.



І ось шафу ніби «прорвало» – з хрипом і скрипом вона раптом почала гомоніти, розповідаючи одну за одною історії клієнтів, колись почуті у стінах цього кабінету.



Книги були в шоці. Всі ці історії вони чули, знали і пам'ятали не гірше самої шафи. Але вона говорила і говорила, і цей потік слів зміг зупинити лише дуже поважний для всіх мешканців кабінету великий том Зигмунда Фрейда.



«Що з тобою?»

- стурбовано запитав він.



Ніби прийшовши до тями після словесного делірію, шафа замовкла, а потім задумливо сказала:

«Щось нахлинуло... сама не розумію».


«Дефлексія в чистому вигляді»,

- мудро виголосила Книга Польстерів.



«І яке почуття ми приховуємо?» -

невинно зацікавився підручник з Гештальт-терапії.



Шафа похмуро мовчала, відчуваючи, як стають важкими її фігурні бронзові ніжки.


«Я злюся. Злюся на себе. Стільки років вірою і правдою служила. А він мене відправляє... Тупа, наївна дерев'яна іграшка, як я могла йому довіритися! Краще б відразу впала і...»,

- закричала вона.




«Зрозуміло. Ретрофлексія»,

- авторитетно висловився психологічний словник і виразно поглянув на шість книг Перлса, що блищали обкладинками на першій полиці.



«Так, злитися на себе безпечно»,

- задумливо сказала барвиста енциклопедія.

«А на кого б ти впала?».


«Так на терапевта, на кого ж ще!»

- із гнівом вигукнула шафа.


«Це він, саме він у всьому винний! Обтяжив мене так, що ніжки ламаються, не кажучи вже про полиці! Вічно зайнятий своїми клієнтами, а з мене й пилу немає коли змахнути, і поліроллю мене немає коли витерти, ось і засохла вся! Він мене розтрощив!»

«Проекція»,

- гірко зазначив тоненький збірник терапевтичних статей з третьої полиці.



«Ах, проекція?! Ну і нехай! …Добре. Я сама знаю, що стала старою і за собою не слідкую!»

- мучилася етажерка, відчайдушно гойдаючись зі сторони в сторону на своїх бронзових ніжках.

«Нікому, нікому я тепер не потрібна! Я - стара рухлядь!»

«Обезцінення»,

- просвистів з темного кутка пожовклий від часу фоліант Лао-Цзи.



«А як же я без вас буду тепер?!»

- етажерка раптом згадала про книги.


«І без наших півночних розмов, без сесій, без цього кабінету?!»

Вона важко зітхнула.

«Я ж з цим кабінетом злита майже в єдине ціле. Вросла в нього, ніби дерево в землю. А про терапевта і говорити нічого, я без нього свого життя не уявляю».

«Злиття душ, сплетіння тіл.. і я - твоя, вся без залишку»,

- трагілірично прогомонів томик сексуальної психотерапії, що був засунений за лавандову ікебану на верхній полиці.



І тут заговорив мовчавший до цього щоденник терапевта, який лежав на столі.



«В мені сьогодні з'явився новий запис»

- багатозначно сказав він.



«Який?»

- хором запитали книги та етажерка.



«Лагодять старий меблі. Антикваріат - реставрують»,

- повільно та урочисто декламував щоденник.



І, звертаючись до етажерки, запитав:

«Ти знаєш, що таке антикваріат?»

Не чекаючи її відповіді, різнокольорова енциклопедія вчито витягнула:

«Антикваріат — мистецтвознавчий термін, що застосовується для опису різних категорій старовинних речей, що мають значущу цінність».


Тут до етажерки дійшло, що вона, потонувши в своїх переживаннях, до цього часу не запитала у поважних книг значення незрозумілого їй слова «реставрація». Але тепер це було вже не потрібно.




«Якщо мене - на реставрацію, значить, я – велика цінність. Ось воно як! Мене не на вічне заслання відправляють, як стару рухлядь. А як антикваріат – на реставрацію! На відновлення, отже»,

- здогадалася вона.



«Чому ви її чужими інтроектами годуєте?»

- незадоволено прогомоніла з галереї обтерта монографія з психології.


«Мало б, що він там у своїх записках пише».

«Терапевт поганого не напише»,

- відповіла Етажерка.



І, зітхнувши, тихо додала:

«І чому я опираюсь? Нехай ремонтують.., ой, реставрують. Давно я потребую у турботі та увазі. Тільки навіть сама собі не зізнавалася в цьому».


Книги схвально кивали головами, а підручник з Гештальт-терапії захоплено додав:

«Так ти у нас не просто етажерка, а справжня «Етажерка супротиву»!

З тих пір мешканці кабінету так її й називали - Етажерка супротиву.


Автор: Захарова Ірина.

15 переглядів

Comments


bottom of page